Історія гіалуронової кислоти в естетичній медицині почалася кілька десятиліть тому. Відтоді вона змінила естетичну дерматологію, перетворившись із простого компонента догляду за шкірою на один із найефективніших сучасних засобів проти старіння.
Гіалуронова кислота, або HA, — глікозаміноглікан, природно присутній в організмі людини, зокрема в шкірі, сполучній тканині та очах. Її головна функція — утримувати воду, підтримуючи змащення та зволоження тканин. Потенціал HA як естетичного засобу вперше визнали в 1960 році, коли дослідники виявили її здатність діяти як потужний зволожувач і стимулювати вироблення колагену.
Однак лише наприкінці 1990-х гіалуронова кислота вийшла на ринок як ін’єкційний філер. До цього найпоширенішими наповнювачами були колаген і силікон, обидва з потенційно значними побічними ефектами. Поява HA на ринку краси змінила ситуацію завдяки її безпеці, ефективності та тривалій дії.
Першим філером на основі гіалуронової кислоти, схваленим Управлінням із контролю харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA), став Restylane у 2003 році. Він складається зі стабілізованої гіалуронової кислоти нетваринного походження (NASHA) — біосумісного гелю, який заповнює зморшки й складки шкіри, збільшує об’єм і надає молодшого вигляду. У наступні роки, щоб задовольнити зростання попиту, на ринок вийшли інші препарати гіалуронової кислоти, зокрема Juvederm компанії Allergan.
Естетичне застосування гіалуронової кислоти включає корекцію деяких зморшок і відновлення об’ємів обличчя відповідно до показань препарату. Натомість ліпофілінг — це трансплантація власного жиру людини, а не ін’єкція гіалуронової кислоти. Лікар має вибирати техніку та пристрої для введення з урахуванням безпеки, показань та інструкцій до препарату.
Ще одним важливим етапом у розвитку філерів стала поява препаратів зшитої гіалуронової кислоти. Зшивання створює хімічні зв’язки між її молекулами, підвищуючи стійкість філера до розпаду та подовжуючи ефект.
Дослідження філерів продовжують вивчати матеріали й методики. Звичайні філери на основі гіалуронової кислоти не слід плутати з лікуванням, що містить стовбурові клітини або фактори росту: склад, показання й докази потрібно перевіряти для кожного конкретного препарату.
Історія гіалуронових філерів відображає розвиток естетичної медицини. Сьогодні ці препарати можна застосовувати за конкретними показаннями після лікарської оцінки користі, обмежень, тривалості результату та можливих ускладнень.
Як розвивалися філери на основі гіалуронової кислоти
З роками гіалуронові філери суттєво змінилися. Сучасні препарати відрізняються концентрацією, ступенем зшивання, еластичністю та здатністю інтегруватися в тканини. Ці властивості дозволяють лікарю вибирати різні засоби відповідно до ділянки й бажаного результату.
В естетичній медицині гіалуронову кислоту можна використовувати для відновлення втраченого об’єму, покращення контурів обличчя, корекції деяких зморшок і гармонізації губ, вилиць та профілю. Вибір препарату й методики завжди має бути індивідуальним після лікарської оцінки.
Отже, розвиток філерів дозволив перейти від простого «заповнення» до процедур, більше орієнтованих на гармонію обличчя та природність результату.
10 цікавих фактів про використання гіалуронових філерів в естетичній медицині
Хочете дізнатися, яке лікування гіалуроновою кислотою найбільше підходить вам? Запишіться на обстеження в Centro Medico Gargano.